Час реформ. Коли не знаєш що робити — роби за законом

Про реформування системи місцевого самоврядування українські політики говорять уже давно. Як тільки цей процес не називали! Й реформа місцевого самоврядування, й територіально-адміністративна реформа. Нині його іменують децентралізацією. По суті ці назви майже нічим не відрізняються, бо реформування має стосуватися всіх сфер: і податків, які перенесуть униз, і зміни адміністративних меж та кількості повноважень громад. Наразі усі сільські голови з надією й острахом чекають на реформування та включилися в цей процес, адже розуміють – систему змінювати треба, та чи принесуть нові зміни очікуваний результат?

Саме цій темі 30 квітня була присвячена розширена нарада районної робочої групи з підготовки пропозицій до проекту перспективного плану формування територій громад Хмельницької області за участю керівництва райдержадміністрації, районної ради, їхніх структурних підрозділів, сільських та селищного голів, директорів шкіл Кам’янеччини, а також начальника відділу містобудування та архітектури облдержадміністрації, головного архітектора області, члена робочої групи Ірини Дунаєвської.

За словами Ірини Михайлівни, втілюючи в життя реформи місцевого самоврядування, ми повинні пам’ятати, що їх ефективність безпосередньо залежить від того, наскільки серйозно та відповідально люди підготувалися до цих змін.

— Не можна говорити, що хтось зверху вирішуватиме, яким чином потрібно об’єднуватися громадам на місцях. Це неправильно. Потрібно дати певний час на те, щоб люди самі чітко зрозуміли, яким чином їм краще вчинити і що це їм дасть. Якщо проаналізувати перші результати бюджетної децентралізації в Україні, то практично тридцять відсотків сільських рад зрозуміли, що вони неспроможні утримувати себе. А приблизно дві третини у нас – це самодостатні сільські громади, які можуть забезпечувати себе самостійно, — зазначила Ірина Дунаєвська. — Водночас це не повинно стати причиною для відмови щодо приєднання. Ці громади будуть об’єднуватися, аби покращити якість надання публічних послуг та оптимізувати управління територією.

Безперечно, виникають різні дискусії. Нам кажуть: громада, яка не здатна себе утримувати, має об’єднатися з іншою. А чим повинна керуватися та громада, яка на сьогоднішній день самодостатня і змушена приєднати іншу громаду? Їй, мовляв, такий додаток у вигляді «бідних родичів» буде тільки в мінус. Це помилкове уявлення, бо об’єднуються не тільки громади, а й території, їхня інвестиційна привабливість…

Як поінформувала Ірина Дунаєвська, внаслідок територіальної реформи на Хмельниччині планується утворити три районні центри — Шепетівський, Хмельницький та Кам’янець-Подільський. Вона також зазначила, що в області процес злиття територіальних громад набирає обертів і вже є низка бажаючих, які висловилися та надали свої пропозиції з цього приводу.

Першопрохідцем у цьому питанні на Кам’янеччині стала Гуменецька сільська рада, на базі якої передбачається створити об’єднану громаду. Так, сільський голова Інна Абдулкадирова розповіла, що в їхньому окрузі було проведено громадські слухання за участю депутатів та місцевого активу, а також сільських голів тих рад, які потенційно будуть приєднуватись до Гуменець.

– Обговорення показало, що ідея створення укрупненої громади на базі нашого села, – зазначає Інна Григорівна, – має підтримку й з боку представників Великозаліснянської, Голосківської та Заліськодругої сільських рад. У нашій територіальній громаді добре розвинені інфраструктура, соціальна сфера. Поки що триває обговорення щодо налагодження зручного транспортного сполучення між усіма населеними пунктами. Об’єднана громада налічуватиме понад 10 тисяч населення, серед якого більше тисячі дітей шкільного та дошкільного віку.

Прорахували тут і фінансові показники. Тож згідно із фінпланом Гуменецької громади на 2015 рік, заплановано отримати 18 млн.грн. доходів, а на видатки передбачено суму в 16 млн.грн.

Здавалося б, логічним є приєднання до цієї громади й Думанівської та Нігинської сільських рад, оскільки цьому сприяє їхнє сусідство. Однак поки сільські голови зволікають з рішенням. Скоріш за все вони, а також жителі цих громад схиляються до думки об’єднатися між собою. Правда, підраховуючи фінансове забезпечення обох дотаційних сільських рад, позитивних змін від такого кроку громаді, за словами експертів, очікувати не варто.

Висловили згоду об’єднатися й жителі Чабанівської, Подільської, Нефедівської, Крушанівської, Колодіївської та Грушківської сільських рад, за умови, що територіальним центром новоутвореної одиниці має стати Грушка. Населення ж Староушицької селищної ради, особливо жителі Гораївки, виступили, за словами в.о. селищного голови Юрія Плякіна, проти укрупнення, а якщо й об’єднуватися, то щоб адміністративний центр залишався на базі Старої Ушиці.

— До цього питання потрібно підходити об’єктивно, — зазначив депутат районної ради Віктор Худняк. — Зрозуміло, що Грушка є більш зручним центром у плані територіального місцезнаходження, тобто сполучення. Однак у Старій Ушиці краще розвинута інфраструктура, соціальна сфера, створене комунальне підприємство, працює номерна лікарня, швидка допомога тощо. Тому при виборі адміністративного центру потрібно все ж таки зупинитися на Старій Ушиці.

Цю думку підтримали й депутати райради Олександр Федик та Борис Бец.

Без суперечок згоду на об’єднання висловили представники Дерев’янської, Китайгородської та Калачковецької сільських рад, адміністративним центром яких має стати с.Вихватнівці.

За об’єднання на базі Кульчиївецької громади висловилися й мешканці Княжпільської сільської ради. А ось Супрунковецька та Абрикосівська з цим питанням поки що не визначилися. За словами секретаря Супрунковецької сільської ради, 26 квітня відбувся схід села, де половина жителів виявила бажання об’єднатися з Маківською територіальною громадою Дунаєвецького району, інша ж — перейти до Кульчиївецької.

До Слобідки-Кульчієвецької мають намір приєднатися жителі Врубловецької громади. Однак, оскільки їхні території не межують між собою, це унеможливлює таке злиття або стане можливим за умови, коли в Слобідо-Кульчієвецьку громаду увіллються Устянська та Пановецька громади. Та останні висловили бажання об’єднатися окремо.

До Жванецької громади дали згоду приєднатися Гринчуцька й Ластовецька сільські ради. Що ж стосується Сокільської, то як повідомила сільський голова Інна Бешлей, думки жителів населених пунктів сільської ради розділилися: одні — «за», інші — «проти» таких нововведень.

Ні з ким не хочуть об’єднуватися й жителі Рудської сільської ради, такої ж думки й громада Кам’янки. Але якщо для останніх це шанс довести, що і без об’єднання такі малочисленні, однак самодостатні громади можуть вижити й розвиватися, то за новими умовами існування рудчанам доведеться добряче напружитися.

Не можуть визначитися зі своїми бажаннями й жителі Приворотської сільської ради. Як прокоментувала ситуацію її голова Лариса Вусата, люди не розуміють позитивних і негативних сторін такого злиття. Тож сільському очільнику доведеться вкотре зустрітися із населенням та обговорити всі «плюси» й «мінуси» входження до Орининської територіальної громади, куди вже дали згоду влитися Шустовецька та Підпилип’янська сільради.

Про об’єднання домовилися й Колибаївська та Ходоровецька громади. А ось Зіньковецькій, Кадиєвецькій та Заліській сільрадам доведеться зачекати, допоки Довжок вирішить, чи залишитися в їхньому тандемі з однойменним територіальним центром, чи поміняти сільську прописку на міську.

Для детального аналізу ситуації та прогнозування функціонування новостворених громад голова районної ради Микола Жоган запропонував терміново із залученням сільських голів, бухгалтерів сільських рад, а також представників сфер економіки та фінансів, освіти, охорони здоров’я, аграрного сектора та інших ще раз обговорити ці важливі питання територіальної реформи на місцях, із людьми.

– Зараз ми маємо орієнтовний розподіл, за яким у нашому районі має залишитися понад десяток громад. Але по суті це лише модель. Ми ж повинні сформувати та подати свої пропозиції, власний варіант об’єднання, який нам підходить, при цьому обов’язково враховуючи економічний компонент, – додав Микола В’ячеславович. — Противитися реформі особливого сенсу немає. Хто не хоче об’єднуватися, буде утримувати соціальні об’єкти на своїх територіях переважно власними силами. Чи кожна громада це зможе? Перевагами ж державного фінансування користуватимуться ті сільради, які дали добро реформам… Я ще раз звертаюся до сільських голів: не зациклюйтеся на своїх посадах. Адже згідно із законом, всі ви будете працевлаштовані. Тож не бійтеся не сподобатися людям, а проведіть роз’яснювальну роботу серед громади, поясніть, чому саме та чи інша сільрада має стати базовою для об’єднання, що перевага надається тим, де зосереджено більшість закладів соціальної сфери, розвинена інфраструктура тощо. Люди інших сіл мають розуміти й свою вигоду від цього – де вони виграють, приєднавшись!? Щоб не було збурення суміжних сільських громад, базовій громаді слід також докладно роз’яснити, які установи будуть збережені і на яких умовах, довести до відома мешканців, скільки відсотків спільного бюджету піде на утримання кожного села. Люди, не розуміючи перспектив об’єднання, ніколи добровільно не підуть на це, бо побояться втратити те, що мають на селі. Саме тому необхідне чітке прогнозування та розрахунки.

— Варто зауважити, що нині для реалізації територіально-адміністративної реформи прийнята ще не вся законодавча база, — підбив підсумки наради перший заступник голови РДА Анатолій Кріль. — Однак ми не повинні чекати, що за нас хтось прийде і все зробить. Перш за все, запам’ятаймо, що ця реформа має на меті покращити життя людей, села, що те, наскільки ефективною та дієвою вона буде, залежить від кожного з нас, нашої безпосередньої участі, відповідальності, готовності йти назустріч тим змінам, які диктує нам час.

У свою чергу хочеться додати: перш, ніж робити якісь важливі кроки, як кажуть, сім раз відміряй, а раз — відріж. Бо ж судячи із нинішньої ситуації, можна сказати, що не всі громади готові до запропонованих реформ. Відсутня необхідна інфраструктура: дороги, інші об’єкти соціальної сфери, які мають бути матеріальною основою подальших змін на краще. Хочеться вірити, що ця реформа не буде відірвана від людей та реальних обставин. І закону «Про добровільне об’єднання громад» також ніхто не відміняв, тож коли не знаєш, що робити, — роби за законом.

Надія ЄРМЕНЧУК “Край Кам’янецький”