Догляд за посівами озимих зернових культур з урахуванням погодних умов осінньо-зимового періоду 2016-2017 рр.

озиминаПерспективу отриманого врожаю цього року визначатиме як подальший перебіг погодних умов, так і виважені, диференційовані, економічно обґрунтовані елементи догляду за посівами впродовж вегетації озимих зернових культур.

Впродовж останніх років ми спостерігаємо різні сценарії настання весни, одночасно і час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) рослин:

-рання весна із поступовим наростанням температур (вище 3-50С) сприяє продовженню процесу кущіння, також можливе повернення холодів, що призводить до послаблення ростових процесів;

-пізня весна з різким підвищенням температур, що обумовлює швидкий перехід до літнього режиму, а часом – повернення холодів, що зменшує кількість продуктивних пагонів на рослині озимих;

-прихід весни, ЧВВВ рослин за багаторічно встановленими календарними датами (30.03-02.04) зумовлює добре відростання рослин та формування колосоносних пагонів.

За різних строків настання весни рослини розвиваються за різного температурно-світлового режиму, що й по-різному впливає на умови їх виходу із зимового вимушеного спокою. Більш простіше можна висловитись, що час настання весни визначатиме не лише стан перезимівлі посівів, але й умови догляду за ними.

Комплекс весняно-польових робіт в умовах 2017 року повинен супроводжуватися, у першу чергу, аналізом: стану посівів – придбаних матеріально-технічних ресурсів – перебігу погодних умов – виважених господарсько-організаційних заходів.

Ретельне весняне обстеження посівів озимих зернових має бути першим кроком весняно-польових робіт і поряд з цим найголовніший агрозахід – їх підживлення.

Вагомі складові весняно-польових робіт:

-         диференційований підхід до підживлення озимих зернових;

-          відпрацювання структури посівів ярих зернових з оптимізацією площ пріоритетних культур;

-         удосконалення системи живлення з використанням альтернативних джерел удобрення;

-         сівба високоякісним насінням сортів нового покоління;

-         постійний моніторинг стану посівів та проведення коректив у технологіях вирощування впродовж вегетації.

Критерієм у виробленні стратегії проведення раціонального підсівання чи пересівання має бути:

- фактичний стан посівів перед входженням у зиму;

- пошкодження і загибель рослин під час перезимівлі;

- остаточний стан посівів при відновленні весняної вегетації рослин за переходу середньодобової температури повітря через 50С (не менше 3 дні).

Для вирішення питання весняного ремонту (підсівання), перш за все, необхідно з’ясувати доцільність цього елементу, порівнюючи  рівні продуктивності живих рослин, що перезимували, пошкодження основної культури (10-15%) з прогнозом оптимальної продуктивності підсіяної культури та економічні аспекти. В окремі роки врожайність на зріджених і слаборозвинених посівах знижувалась майже наполовину порівняно з продуктивністю на посівах доброго стану. Підсівання можна проводити такими культурами як ячмінь ярий і горох (співпадають строки дозрівання) з подальшим використанням зерна на кормові цілі.

Дослідженнями, які проводилися у багатьох науково-дослідних установах і багаторічним виробничим досвідом встановлено, що підсівання (ремонт) більш ефективним було на посівах озимих з густотою менше 150-200 шт./м2 , пересівання – менше 150шт./м2.

Як підсівання так і пересівання озимих ранніми ярими культурами не завжди вдається вирішити своєчасно і якісно, тобто в перші дні відновлення вегетації рослин – це найкращі строки, впродовж 3-5 днів.

Пересівання середньо зрідженої озимини вимагає диференційованих підходів з урахуванням багатьох технологічних чинників, погодних факторів, оцінки економічної ефективності.

Якщо виникла необхідність пересівання озимих зернових, то його доцільно проводити такими культурами, які з урахуванням запасів продуктивної вологи, типу і стану ґрунту, погодних умов дозволяють розраховувати на одержання максимально можливої врожайності.

Підживлення рослин впродовж їх вегетації – це важливий елемент технології вирощування. Після зимового спокою рослин, який проходив у складних погодних умовах виникає необхідність активізації ростових процесів озимих.

Підхід до весняних підживлень диференціюється залежно від типу ґрунту, рівня елементів технології застосованих восени, біологічних особливостей сортів та фактичного стану культур на час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) рослин.

Критерієм для визначення дози азотних добрив при першому підживленні є кількість рослин на одиниці площі і їх розвиток, а ефективний строк в наших умовах – період активного росту протягом 10-15 днів після відновлення вегетації, коефіцієнт використання поживних речовин у цей час найбільший і сприяє відновленню та кращому розвитку надземної маси і кореневої системи.

Перше підживлення слаборозвинених посівів, так зване регенераційне, можна проводити і по мерзло-талому ґрунту за переходу температури  повітря через 00С, коли у нічний час температура набуває мінусових значень, а вдень – плюсових, тоді верхній шар його перезволожений і добрива швидко розчиняються та поглинаються ґрунтом.

Крім аміачної селітри можна використовувати й карбамід за умови відсутності снігового покриву.

Для встановлення доз азотних добрив для першого підживлення доцільним є врахування ЧВВВ рослин, тому що залежно від цього вони по-різному розвиваються:

- за раннього і оптимального (середньо багаторічного) відновлення вегетації інтенсивно продовжується процес кущіння і ріст у висоту (вегетативний тип розвитку);

- за пізнього – формується низькорослий зріджений стеблостій, скорочується період утворення елементів продуктивності (генеративний тип розвитку).

Отже, у прийнятому співвідношенні поживних речовин дозу азотних добрив рекомендуємо: за раннього відновлення вегетації дещо зменшити від розрахункової норми на добре розвинених посівах озимих зернових (пшениці, жита, тритикале, ячменю) і перенести на наступне з метою закладки елементів продуктивності колосу, оптимального – залишити на її рівні, пізнього – збільшити.

Після відновлення вегетації підживлення озимих зернових слід розпочати із слабше розвинених посівів (початок кущіння, 3-4 листки), але з нормальною густотою рослин, не менше 350-400 шт./м2 з метою покращення їх розвитку. Доза добрив залежно від сорту, рівня родючості ґрунту, агротехніки та інших умов може бути N45-60 (1,3-1,8 ц/га аміачної селітри, не більше 2 ц/га).

Завершувати його доцільно на площах з кращим розвитком рослин (3-5 і більше пагонів) і густотою (450-500 шт./м2), оскільки це сприяє формуванню більш продуктивних пагонів. Доза добрив N30-45 (0,9-1,3 ц/га аміачної селітри, до 1,5 ц/га). Під озимі жито і ячмінь у першому підживленні достатньо внести N34 (1 ц/га аміачної селітри). Захоплюватись високими дозами при першому весняному  підживленні недоцільно, тому що більший ефект забезпечує роздрібне внесення азотних добрив у найбільш відповідальні етапи формування елементів продуктивності колосу та якості зерна.

Критичним періодом для озимих зернових по забезпеченню азотом є кінець IV – початок V етапу органогенезу (перехід від кущіння до виходу рослин у трубку – поява І-го надземного вузла), в цей період  припинається утворення пагонів, відбувається диференціація основи колоса, азот сприяє виживанню колосоносних стебел і рослини його використовують у цій фазі найінтенсивніше (40-50% від розрахункової норми). У ІІ підживленні доза під інтенсивні сорти пшениці озимої і тритикале може складатиN60-80  (1,8-2,3 ц/га аміачної селітри), напівінтенсивні – N30-45  (0,9-1,3 ц/га аміачної селітри). Однак, норму для цих підживлень слід уточнювати за даними тканинної діагностики, бо це дозволить економічніше використати мінеральні добрива, тобто згідно потреб рослин.

Для роздрібного підживлення пшениці озимої можна використовувати карбамід-аміачну суміш (КАС) – це суміш водних розчинів аміачної селітри та карбаміду (у співвідношенні 35,4% карбаміду, 44,3% селітри, 19,4% води, 0,5% аміачної води). Добриво містить три форми азоту (нітратну, амонійну, амідну) і забезпечує пролонговане живлення рослин азотом. Внесення КАС доцільно поєднувати з мікроелементами і ріст стимуляторами. Його можна використовувати під основний і передпосівний обробіток ґрунту, у підживленні впродовж вегетації, дотримуючись строків і доз внесення, температурного режиму, розведення водою згідно інструкцій виробника.

Ефективним доповненням до розрахункової норми живлення озимих зернових є водорозчинні комплексні добрива, стимулятори росту рослин у рекомендованих дозах залежно від потреб рослин, за допомогою яких підвищується стійкість рослин до посухи, надмірної вологи, хвороб, рН ґрунтового розчину тобто до стрес-факторів. Крім того, покращується їх розвиток, зокрема наростання надземної маси, кореневої системи, продуктивність фотосинтезу, зростає врожайність.

Поряд із підживленням рослин озимих зернових культур важливе значення має інтегрована система захисту проти бур’янів, хвороб та шкідників у відповідні етапи їх розвитку рекомендованими препаратами.