До Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів

DSCN5438Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня. Цю пам’ятну дату встановлено за рішенням Організації Об’єднаних Націй 11 квітня тому, що саме в цей день у 1945 році в’язні концтабору Бухенвальд («Буковий ліс»), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання.

Цей день у всьому світі супроводжується пам’ятними заходами, зустрічами колишніх в’язнів фашизму, поминанням загиблих, поклонінням їх пам’яті, покладанням квітів до могил та місць поховання жертв фашизму.

З метою збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування 11 квітня керівництво Кам’янець-Подільського району та міста взяли участь у мітингу, приуроченому Міжнародному дню визволення в’язнів фашистських концтаборів, що відбувся у сквері ім. Васильєва. Високопосадовці хвилиною мовчання згадали жертв фашистського терору та поклали квіти до меморіала.

DSCN5422Варто додати, що централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про “умертвіння роботою”.

Таке масове поширення концтаборів було й на території Хмельницької області (а на той час – Кам’янець-Подільської області), адже воєнне лихоліття тут тривало 1011 днів і ночей (з 29 червня 1941-го по 4 квітня 1944-го року). За цей період від рук нацистів загалом на теренах Хмельницької області загинуло 255 тис. осіб в таборах, а в Кам’янець-Подільському – понад 6 тис. осіб. Спеціальні зондеркоманди палили подільські села, а їх жителів розстрілювали.

Окрім того, гітлерівське керівництво запровадило для місцевого населення обов’язкову трудову повинність. У разі відмови людей від праці на промислових і сільськогосподарських об’єктах або неякісного виконання трудових обов’язків їх, відповідно до розпорядження гебіткомісара, направляли на перевиховання в трудові табори.

DSCN5431Так, у Кам’янець-Подільському розташування трудового пересильного табору було у районі Старого міста (вересень 1942 – березень 1944рр.). Такий табір знаходився в приміщенні колишньої тюрми, яке було загороджене колючим дротом. Харчування практично не було. Ставлення до військовополонених було набагато жорстокіше, ніж до інших в’язнів. Їх використовували на подрібненні каміння, будівництві доріг, на тютюновій фабриці. Кількість військовополонених у справах не зазначена.

Територія трудового табору цілодобово охоронялася литовцями – поліцаями. Шефом табору був німець – офіцер Лоренс.

Ще одним суворим утриманням була німецька тюрма, яка розташовувалася у Кам’янці-Подільському на вулиці Т. Шевченка. Шефом був німець Брик (Бриг). Тут утримувалися військовополонені, радянські активісти, євреї, порушники окупаційного режиму з Кам’янецького, Орининського, Староушицького районів, Кам’янця-Подільського. Кількість ув’язнених в документах відсутня. Зі слів очевидців вона коливалася від 160 до 200 осіб. Поширювалися інфекційні хвороби, від яких загинули сотні людей. Безперервно проводилися розстріли.

За історичними даними, у таборах для військовополонених нацисти утримували в Кам’янець-Подільському – 4 тис. осіб. Знищення окупантами військовополонених санкціонувалися наказами, розпорядженнями та інструкціями керівництва рейху та вермахту. Та вже в березні 1944 року відбулося звільнення тоді ще Кам’янець-Подільської області від німецько-фашистських загарбників.