Особливості вирощування ріпаку озимого в умовах Хмельницької області

ріпакБіологічні особливості ріпаку озимого вносять свої корективи в технологію вирощування порівняно з озимими зерновими культурами.  Насамперед це стосується недостатньої морозостійкості, більш ранніх строків сівби та необхідності мілкої заробки дрібного насіння в грунт у період, коли, як правило, проявляються посушливі явища.

Зростанню площ ріпаку сприяють такі чинники:

-підвищення попиту на ріпак як сировину для харчової та технічної олії (у тому числі біодизелю) та як експортну культуру;

-належна ціна на ріпакове насіння;

-перші  грошові надходження товаровиробникові вже в липні-серпні;

-зростання потреби і сфери використання кормів ріпаку;

-ріпак, на відміну від соняшнику, – добрий попередник під зернові культури.

Культивуванню ріпаку заважають:

-застаріла матеріально-технічна база – ґрунтообробна техніка, сівалки, збиральні комбайни, очисна та сушильна техніка;

-нестача обігових коштів на придбання добрив, засобів захисту.

Основи технології вирощування ріпаку озимого:

-сівозміни – покращення фіто санітарного стану;

-використання потенціалу сортів і гібридів (реалізовано на сьогодні 35-55 %);

-обробіток ґрунту – комбінований;

-використання добрив – органічних, мінеральних, мікродобрив та інших (закон повернення);

-своєчасний захист посівів – хімічний, біологічний, агротехнічний;

-зниження втрат при збиранні (перестій, засміченість);

-застосування широкозахватної та високотехнологічної техніки.

При вирощуванні ріпаку необхідно враховувати його високу потребу у воді під час вегетаційного періоду. Оптимальною кількістю опадів вважається 600-800 мм на рік, які забезпечують формування високого врожаю.

Місце у сівозміні. Правильне включення ріпаку у сівозміну має суттєве значення для отримання високих і сталих врожаїв та економічно вигідного виробництва.

     Вагомий вплив на  урожайність ріпаку мають, безпосередньо, попередники. Кращі попередники для ріпаку – зернобобові, зернові, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Не можна висівати після ріпаку, та інших капустяних культур, соняшнику, буряків.

Ріпак – добрий попередник для інших культур. Він розрихлює своєю кореневою  системою грунт, а відносно велика кількість рослинних решток після збирання ріпаку містять легко засвоювані поживні речовини. Досліди підтверджують, що врожайність зернових після ріпаку на 0,4-0,6 т/га вища, ніж після зернових як попередника.

Ріпак можна вирощувати як сидерат, заорюючи його у фазу цвітіння. Цей захід є альтернативою поповнення органічною речовиною грунтів за нестачі гною та заходом по підвищенню урожайності наступних культур (пшениця озима та ін.)

Обробіток ґрунту. Правильна підготовка ґрунту забезпечує появу дружніх та рівномірних  сходів.

     Основний обробіток ґрунту здійснюється диференційовано, залежно від попередника, грунтових та кліматичних умов. Особливу увагу при цьому необхідно приділяти збереженню вологи, зменшенню переущільнення ґрунту і підорного шару. При недостатній вирівняності поверхневого шару можливі втрати врожаю до 20 % за рахунок нерівномірного закладання насіння, що призводить до великої строкатості стеблостою. Перехід на мінімалізацію обробітку ґрунту дасть змогу в значній мірі зекономити витрати пального.

     Після збирання попередника  проводять лущення стерні  у двох напрямках дисковим лущильником і культивують поле у 2-3 сліди, поступово заглиблюючи культиватор до 8 см. Потім проводиться полинева оранка на 20-22 см в агрегаті з котком. Оранка повинна проводитися за 15-20 днів до сівби. На чистих від бурянів ділянках можна застосовувати безполицевий обробіток плоско різами, чизелями або дисковими знаряддями.

Однією з головних умов одержання високого врожаю при інтенсивній технології вирощування ріпаку озимого є дуже старанна підготовка ґрунту, оскільки ріпак є дрібно насіннєвою культурою. Крім того, у ріпаку відсутні придаткові корені в початковий період вегетації, тому для заглиблення стрижневого кореня необхідна ретельна розробка поверхневого шару.

Особливості мінерального живлення ріпаку. Ріпак вимогливий до умов мінерального живлення. На формування 1 ц основної продукції ріпак використовує (в кг): азоту – 5-6; фосфору 2,5-3,5; калію 2,5-4,0; кальцію, магнію, бору, сірки – в 3-5 разів більше, порівняно з зерновими культурами.

     Норма внесення мінеральних добрив визначається з урахуванням потреби рослин у поживних речовинах, наявності їх у грунті згідно з агрохімічною характеристикою поля, коефіцієнтом їх використання і виносу із запланованим урожаєм.

Як усі хрестоцвіті, ріпак має високу потребу в азоті. Величину  дози азоту оптимізують за допомогою балансового методу, виходячи з родючості ґрунту, стану посівів і величини програмованої врожайності.  Потреба в азоті проявляється у ріпаку від початку вегетації до бутонізації. Зі всієї кількості азоту восени  рослини  використовують близько 20 %, на початку відновлення вегетації – 36 %, на початку цвітіння – 31 %, в кінці цвітіння – 10%. Виходячи з цього восени під посіви ріпаку озимого доцільно вносити не більше 25 % (20-30 кг/га) азоту від сумарної його потреби. Решту дози використовують для весняного підживлення рослин у два прийоми.

Восени під посів ріпаку озимого необхідно внести комбіновані мінеральні добрива (нітроамофоски) у дозі N30-45P30-45K30-45. Такий агрозахід сприяє більш швидкому проростанню насіння та розвитку добре розвиненої кореневої системи. Удобрені рослини ріпаку озимого краще переносять перезимівлю, добре розвиваються весною і формують більший урожай насіння. Застосування лише основного осіннього внесення мінеральних добрив сприяє збільшенню урожайності ріпаку озимого на 0,7-1,82 т/га.

Підготовка насіння до сівби. Якщо урожай призначається на харчову олію, необхідно контролювати посівний матеріал на вміст ерукової кислоти і глюзинолатів. Для цього використовують «00» сорти. Для насіння ріпаку не потрібний період післязбирального дозрівання. Його можна використовувати для посіву відразу ж після просушки і очистки. Кращі результати по насіннєвій продуктивності одержують при посіві торішнім насінням. За 10-15 днів до посіву насіння протруюють.

     Строки сівби для ріпаку озимого мають вирішальне значення для перезимівлі та зберігання рослин. Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму необхідно 60-80 днів із сумою температур 600-800 0С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку з шести-десяти листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10-15 см, коли точка росту міститься не вище 1 см над поверхнею ґрунту, а діаметр кореневої шийки сягає 0,6-1 см. Кращим строком сівби ріпаку озимого є третя декада серпня та перша декада вересня.

      Головною умовою дружніх сходів ріпаку озимого є достатня кількість вологи в посівному шарі ґрунту (4-5 см).

Насіння ріпаку озимого за посівними якостями повинно мати:

- масу 1000 насінин – від 3 до 7 г;

- чистоту 96-98 %;

- схожість – до 96 %;

- вологість – не вище 12 %.

Спосіб сівби. Ріпак, як правило, сіють суцільним рядковим способом з міжряддями 15 см. За інтенсивною технологією  вирощування ріпак сіють спеціалізовано пневматичною сівалкою СПР-6. Ця сівалка призначена для сівби ріпаку і зернових культур (крім вівса). Ширина захвату сівалки – 6м, ширина міжряддя – 12 см, межі регулювання норми висіву насіння 2,62-335 кг/га, глибина загортання насіння 24-57 мм, пошкодження насіння 0,1-1 %,  місткість насіннєвого бункеру 4,8 м3 (на 10 год роботи без дозаправки насінням), продуктивність 3,8 га/год. Сівалка агрегатується з тракторами класу А3.

Норма висіву для ріпаку озимого з міжряддями 12-15 см повинна становити 1,5-2,0 млн. схожих насінин. Оптимальна густота стояння рослин повинна становити восени 80-120 і весною 60-80 шт. на 1 м2.

     Однією з умов забезпечення високих урожаїв ріпаку озимого – отримання своєчасних та дружніх сходів, що можливе лише за умови висіву насіння у вологий грунт на глибину 2-3 см. Якщо є небезпека пересихання поверхневого шару ґрунту глибину висіву насіння доцільно збільшити до 3-4 см.