Мітинг до Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів

DSCN409011 квітня, за ініціативою Організації Об’єднаних Націй, відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів.

11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на волю. Здається, так багато часу минуло. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу.

В цей день, Україна, разом з усім світом, вклоняється людям, які пройшли важкий шлях через фашистські табори.

DSCN4101З метою збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування 11 квітня керівництво Кам’янець-Подільського району та міста взяли участь у мітингу, приуроченому Міжнародному дню визволення в’язнів фашистських концтаборів, що відбувся у сквері ім. Васильєва. Високопосадовці хвилиною мовчання згадали жертв фашистського терору та поклали квіти до меморіала.

Масове поширення концтаборів було й на території Хмельницької області (а на той час – Кам’янець-Подільської області), адже воєнне лихоліття тут тривало 1011 днів і ночей (з 29 червня 1941-го по 4 квітня 1944-го року). За цей період від рук нацистів загалом на теренах Хмельницької області загинуло 255 тис. осіб в таборах, а в Кам’янець-Подільському – понад 6 тис. осіб. Спеціальні зондеркоманди палили подільські села, а їх жителів розстрілювали.

DSCN4137Окрім того, гітлерівське керівництво запровадило для місцевого населення обов’язкову трудову повинність. У разі відмови людей від праці на промислових і сільськогосподарських об’єктах або неякісного виконання трудових обов’язків їх, відповідно до розпорядження гебіткомісара, направляли на перевиховання в трудові табори.

Так, у Кам’янець-Подільському розташування трудового пересильного табору було у районі Старого міста (вересень 1942 – березень 1944рр.). Такий табір знаходився в приміщенні колишньої тюрми, яке було загороджене колючим дротом. Харчування практично не було. Ставлення до військовополонених було набагато жорстокіше, ніж до інших в’язнів. Їх використовували на подрібненні каміння, будівництві доріг, на тютюновій фабриці. Кількість військовополонених у справах не зазначена.

Ще одним суворим утриманням була німецька тюрма, яка розташовувалася у Кам’янці-Подільському на вулиці Т. Шевченка. Шефом був німець Брик (Бриг). Тут утримувалися військовополонені, радянські активісти, євреї, порушники окупаційного режиму з Кам’янецького, Орининського, Староушицького районів, Кам’янця-Подільського. Кількість ув’язнених в документах відсутня. Зі слів очевидців вона коливалася від 160 до 200 осіб. Поширювалися інфекційні хвороби, від яких загинули сотні людей. Безперервно проводилися розстріли.

За історичними даними, у таборах для військовополонених нацисти утримували в Кам’янець-Подільському – 4 тис. осіб. Знищення окупантами військовополонених санкціонувалися наказами, розпорядженнями та інструкціями керівництва рейху та вермахту. Та вже в березні 1944 року відбулося звільнення тоді ще Кам’янець-Подільської області від німецько-фашистських загарбників.